8 квітня народився Володимир Рутківський — видатний український письменник, лауреат Шевченківської премії, блискучими творами якого зачитуються десятки тисяч дітей і дорослих. Один з найкращих способів ушанувати пам’ять письменника — це читати його книги.
📚«Книжки В. Рутківського обеззброюють і притягують дитячою відвертістю та чистотою, глибиною переживання «миті життя», відкритістю письменницького погляду на Людину та вірою у всеперемагаюче Добро у кожному з нас. Письменник витворив унікальні художні національні типажі та героїку, водночас нерозривно вплетені у духовне полотно людства й українського народу. Володимир Рутківський Людина й Творець, що зберіг у собі так багато Світла й Свободи, що їх вистачило, аби тисячі інших людей відкрили в собі таке саме невичерпне незнищиме джерело Людяності та Стійкості супроти неправди. Пан Володимир нині в Божім світі та, певна, — він поряд із нами в цьому новому протистоянні Сонцелюбних зі злонаміреними. Бо його вияснений Дух торкає та пробуджує до життя достойного й людського кожного, хто читає добрі, мудрі й трішечки задерикуваті книжки Володимира Рутківського» (Наталя Марченко).
📚«Зростає увага до трилогії (вже тетралогії) Володимира Рутківського «Джури», яка заповідалася спочатку як трилогія. Володимир Григорович раптом написав четвертий роман «Джури і Кудлатик», який, можливо, на цю хвилину мені подобається найбільше. Це чудова річ. Мудра, гарна, м’яка. Вона водночас і дитяча, і доросла — про мудрі серйозні речі. Гадаю, що на роман певною мірою вплинуло те, що Володимир Григорович пережив кілька років тому клінічну смерть, і в цій книзі він ніби аж з іншого боку мудрості поглянув на багато речі. Роман написаний від імені песика Кудлатика. За Рутківським виявляється, що собаки пам’ятають усі свої попередні життя. І в процесі читання книги я абсолютно цьому вірив, і, напевно, навіть зараз в це вірю, адже автор настільки переконливо описав деякі попередні життя Кудлатика — від найдавніших часів і до тепер — що не повірити було неможливо. Тут навіть є епізод, коли головний герой підліткового віку закохується в дівчинку, в якої теж є собачка. І хлопчиків песик з цією собачкою теж закохуються. Якісь такі моменти наївні і кумедні поєднуються із серйозними історичними сценами. І ти то плачеш, то смієшся… Все це разом справляє неймовірне враження» (Іван Малкович Ivan Malkovych).
Володимир Рутківський:
✍️«Писати — це дуже приємно, але треба за написане відповідати».
✍️«Іноді під виглядом того, що я читаю підручник, я гортав зовсім іншу книжку. …виявилося це була книжка «Казки народів світу про Бабу Ягу». Я забував про все...Пам’ятаю зараз «Пригоди про Котигорошка», «Ох» цікавила мене дуже, …без Івасика-Телесика я жити не міг. Книжок було мало, але вражень від них було дуже багато».
✍️«Мужність, відданість, вірність — ті основні якості, які цінуються у всі часи. Це суперсила».
✍️«Вдивляйтеся у світ, вдивляйтеся у тих, з ким живете поруч, але передусім вдивляйтеся в себе. Кожен з нас – це цілий світ, сповнений наївними дітьми, досвідченими злодіями, космічними ракетами, водяниками, Івасиками-Телесиками, Зміями Гориничами… »
✍️«Нічого (не хотів би змінити). Гадаю, невдачі та поразки дають більше, аніж успіхи. Бо це досвід, це той бар’єр, який потрібно подолати з максимальним напруженням усіх сил. А якщо все дається легко й просто, то про яку мобілізацію сил можна говорити?»
✍️«Я все життя чекав на те, щоб Україна здобула незалежність».